Ви знаходитесь тут:
Головна
Психологічна допомога

Вплив засобів масової інформації на психіку дитини

В умовах сьогодення важливим фактором соціалізації дитини постають засоби масової інформації. Вони є важливою передумовою як суспільного розвитку, так і особистісного розвитку людини, зокрема дитини. За допомогою засобів масової інформації набувають масового розповсюдження соціальні цінності та норми, які засвоюються дитиною і формують її світоглядні уявлення.

Телевізор, комп’ютер можуть двояко вливати на психіку дитини, вони можуть як розвивати, так і здійснювати негативний вплив. Все залежить від того як ними користуватися, а саме як дорослі дозволяють дітям користуватися. Батьків можна поділити на 3 групи:

1) батьки, які повністю забороняють дитині дивитися телевізор, грати у комп’ютерні ігри. Як наслідок, дитина у колі ровесників почуває себе «білою вороною». Тому що є ряд мультфільмів, які дивляться діти у класі і обговорюють. Не грати, не дивитися – значить «не бути своїм»;

2) батьки, які безконтрольно дозволяють дивитися телевізор, сидіти в Інтернеті. Дитина сидить тихенько, грає, головне – не заважає. Як наслідок, такі батьки, скаржаться на агресивність дитини, емоційну збудливість та нестабільність, дитина кривляється, показує непристойні жести та говорить нецензурні слова. Чому така поведінка у дитини, якщо вдома вона нічого подібного не бачить? Подібна поведінка є результатом безконтрольного сидіння біля телевізора, комп’ютера;

3) батьки, які розумно контролюють, слідкують за тим що дивиться, в що грає дитина, скільки часу вона перебуває перед екраном. Така поведінка батьків формує у дитини критичне ставлення до того, що вона дивиться; розуміння того, що про своє здоров’я важливо піклуватися. Хочу підкреслити – розумно контролюють дитину, а не ведуть з нею боротьбу, не конфліктують.

Отже, давайте перерахуємо в чому користь телебачення та комп’ютера для дитини:

1. Є мультфільми, які емоційно-позитивно розвивають дітей, вчать доброму ставленню до іншого, співпереживанню, дружбі, справедливості, високодуховним цінностям. Це мультфільми «Кіт Леопольд», «Крихітка Єнот»,

«Просто так», «По дорозі з хмаринками», «Вінні Пух», «Нехочуха», «Пригоди Лунтіка і його друзів» тощо. Відомі мультфільми розвиваючого характеру

«Сім’я Чомучок», «Світ слів», «Даша мандрівниця» тощо. Комп’ютерні розвиваючі програми, які вчать лічбі, розрізненню кольорів та форм, малюванню, розвивають психічні процеси дитини;

2. Підлітки можуть дивитися по телевізору передачі, які розширюють їх кругозір, в Інтернеті є безліч інформації по навчальним предметам, можна проходити тести по профорієнтації, спілкуватися з друзями по скапу, переглядати відеоуроки по керуванню автомобілем або вивченню іноземної мови тощо. Можливостей дуже багато. Є комп’ютерні ігри, які розвивають логіку, уяву, творче мислення у підлітків («Квест», «Стратегії» тощо). Головне, щоб батьки розвивали пізнавальний інтерес у дитини до комп’ютера, щоб діти не сприймали комп’ютер лише як засіб для гри.

В чому ж небезпека сучасних мультфільмів та комп’ютерних ігор?

Дорослі часто скаржаться на агресивність дитини, емоційну збудливість та нестабільність, дитина кривляється, показує непристойні жести та говорить нецензурні слова. Чому така поведінка у дитини, якщо 100 разів чула від рідних, що так себе поводити не можна, і вдома вона нічого подібного не бачить (у сім’ї позитивна атмосфера, батьки емоційно врівноважені, проявляють повагу у стосунках один до одного та до дитини)?

Тому що дитина ототожнює себе з героями мультфільму, фільму, комп’ютерної гри і засвоює їх моделі поведінки. І починає в житті діяти так як герой з екрану. Сучасні мультфільми часто містять недитячі складові: бійки, вбивства, смерть, кримінальні розборки. Мультфільми «Покемони», «Монстри проти чужих», «Зоряні війни», «Черепашки Ніндзя», комп’ютерні ігри «Бої без правил», «Counter-strike», «Painkiller», «Battlefield», «StarCraft» тощо наповнені агресивним змістом.

Психологи виокремлюють можливі наслідки впливу таких мультфільмів, комп’ютерних ігор на дитину:

- головні герої агресивні, вони завдають шкоди оточуючим, нерідко калічать або вбивають інших персонажів, подробиці жорстокого, агресивного ставлення багаторазово повторюються. Багаторазове повторення агресивних сцен викликає у дітей закріплення моделі жорстокої поведінки, як наслідок, у свідомості дитини закріплюється: битися це нормально. Відбувається звикання до сцен насильства, основний шлях вирішення проблем для дитини – насильницький, якщо образили, то дай здачі і знищ кривдника (за даними психологів, позитивний герой бойовика вбиває у 4 рази більші, ніж негативний герой). За повідомленнями Американської асоціації з психології, більшість досліджень, що стосуються насильства і відеоігор, сходяться в наявності зв’язку між дитячою агресивною поведінкою та іграми з елементами насильства, в які грають діти. Сценарії більшості таких ігор, переконують дитину в тому, що «виживає найсильніший» або «кожен виживає сам». В результаті дитина починає неправильно сприймати картину світу, дивиться на оточуючих як на ворожих персонажів;

- негативна поведінка героїв мультфільму ніким не карається. У підсумку, у дитини закріплюється уявлення про допустимість подібних форм поведінки, розхитуються еталони допустимої і неприйнятної поведінки. Демонстрація акцій насильства без наслідків вчить молодь тому, що насильство є ефективним методом вирішення проблем. Набір досвіду, повторюваність і отримання очок за вчинення різноманітних дій насильства є основними принципами більшості відеоігор. Через ігри дитина прищеплює собі такі якості як безкарність, вседозволеність, починають розмиватися моральні орієнтири;

- спостереження дитиною мортальних образів (персонажів, що помирають) хоча б 10 хвилин призводить до того, що в наступні 48 годин у неї зберігається підвищене перенапруження внутрішнього психосоматичного стану, відбуваються порушення функцій життєво важливих систем організму. Так, поширений дитячий діагноз «дискінезія жовчовивідних шляхів», «астматичні стани», «порушення ритму серцевої діяльності», «судинні неврози»;

- демонструються небезпечні для життя дитини форми поведінки, повторювати які в реальному житті небезпечно. Перегляд таких прикладів для наслідування може обернутися для дитини зниженням порога чутливості до небезпеки, а значить потенційними травмами. Дитина, особливо до 7 років, ще

не достатню добре розбирається, що є реальністю, а що є вигадкою у тих мультфільмах, фільмах, які вона дивиться по телевізору (наприклад, Гаррі Потер, Спайдермен, Людина-Павук). Важливо дорослим дивитися мультфільми, фантастичні фільми з дітьми і коментувати їх. Граючись у комп’ютерні ігри, у дитини втрачається цінність життя. Дитина сприймає смерть як експеримент. В житті діти починають експериментувати зі своїм життям. Тут гостро постає проблема дитячого суїциду. Діти міркують: «Я напишу листа і мене врятують» (мотиви можуть бути різні), вони сприймають смерть як зворотній процес. У дітей відсутнє осмислення, що доки ти живий – ти можеш щось змінити, коли помер – нічого не зміниш… «Я трішки помру»;

- транслюються форми нестандартної статеворольової поведінки: істоти чоловічої статі поводять себе як представниці жіночої статі і, навпаки, жінки проявляють особливий інтерес до подібних собі по статі персонажів. Як наслідок, це призводить до трансформації статеворольової поведінки дитини. Стимулюють до розвитку дитячої проституції порнофільми, які батьки дивляться разом зі своїми дітьми. Дітям потрібно давати інформацію відповідно до віку, першочергово говорити про духовність, про почуття любові, про романтику у стосунках між чоловіком і жінкою. А в підлітковому віці варто розповісти дітям про ризик дострокових статевих стосунків. Діти, які безконтрольно дивляться порнопродукцію, починають втілювати її в своєму житті. Наприклад, відеоролик хлопчика 11 років, який знімав своїх однокласників під час орального сексу, і виклав його в соціальній мережі;

- поширені сцени зневажливого ставлення до батьків, оточуючих людей, природи. Показано безкарне знущання над старістю, немічністю, безпорадністю, слабкістю. Ефект систематичного перегляду подібних мультфільмів як «Сімпсони», «Гріффіни», «Південний парк» тощо проявляється у формі цинічних висловлювань, непристойних жестів, непристойної поведінки, грубості дитини до батьків, рідних, оточуючих;

- використовуються негарні, а деколи навіть потворні герої. На думку В.С. Мухіної, для дитини зовнішність героя має особливе значення. Позитивні персонажі повинні бути симпатичними, красивими, а негативні –навпаки. У випадку, коли всі персонажі жахливі, потворні, страшні незалежно від їх ролі, у дитини немає чітких орієнтирів для оцінки їх вчинків. Крім того, коли дитина змушена наслідувати, ідентифікувати себе з несимпатичним головним героєм – неминуче страждає внутрішнє самопочуття дитини;

- діти «телевихованці» вміють сприймати лише зорову інформацію, і мають труднощі у сприйманні вербальної (слухової) інформації від батьків, вчителів, відтак мають труднощі в учбовій діяльності.

Отже, важливо, щоб батьки розвивали у дитини критичне ставлення до того, що вона бачить на екрані, пояснюючи поведінку героїв з позиції добра та зла. Досвід, який дитина винесе з мультфільму залежить від обговорення його з дорослими. Так, на основі сучасного мультфільму «Маша і ведмідь» діти засвоюють егоїстично-бунтівну модель поведінки головної героїні, на що психологам скаржаться батьки. Заборонити популярний серед дітей мультфільм неможливо. Відтак, необхідно розвивати критичне мислення у дитини через пояснення позитивної та негативної поведінки героїні мультфільму.

Пам’ятайте, що використання комп’ютера дитиною будь-якого віку повинно супроводжуватися постійною увагою і супроводом батьків. Тільки постійний контроль, довірливі стосунки між дитиною і батьками зможуть забезпечити виховання критичності мислення і можливість усвідомлення корисної та негативної інформації.

Губка Боб, Монстр Хай, Сімпсони – ось вони, найпопулярніші сучасні герої мультиплікації. Всього за декілька років їм вдалося повністю витіснити з екранів своїх попередників - старих-добрих Русалоньку, Червону шапочку, Білосніжку.

Чи не загрожує ця моторошна анімація психічному здоров'ю наших дітей?